Мицюк Оксана Павлівна
Учитель фізичної культури
Реалізація інтегрованого підходу на уроках фізичної культури.
Здорова нація – успішна країна! Завданням учителя фізичної культури є формування емоційно, фізично, психологічно здорової особистості з твердими морально-етичними принципами, яка вмітиме інтегрувати загально предметні компетентності в процесі вирішення складних завдань та буде конкурентоспроможною на ринку праці.
«Я промахнувся 9000 разів за свою кар’єру. Я програв майже 300 ігор. 26 разів мені було довірено вирішальний кидок, і я промахнувся. Я зазнавав поразок знову і знову. І саме тому я досяг успіху!» Слова найкращого баскетболіста за версією ESPN Майкла Джордана найкращим чином мотивують учнів розвивати наполегливість, креативність, когнітивну гнучкість мислення, цілеспрямованість, стимулюють до дій та саморозвитку.
Я, Мицюк Оксана Павлівна, працюю вчителем фізичної культури в закладі загальної середньої освіти №20 Луцької міської територіальної громади.
Сьогодні будь-який педагог працює в умовах нової моделі освіти, реалізація концепції «Нова українська школа», запровадження нових підходів, зокрема, інтегрованого. Діяльність вчителі не обмежується викладанням власного предмета, це фахівець нового формату,який навчає молодь у контексті соціокультурного простору, міждисциплінарних зв’язків. Важливим є його вміння організовувати освітній процес як педагогічну взаємодію, спрямовану на розвиток особистості дитини, її підготовку до розв’язання завдань життєтворчості. Саме тому я обрала тему «Реалізація інтегрованого підходу на уроках фізичної культури».
Епоха глобалізації принесла багато благ людству, але й різко зменшила рухову активність, тому вважаю своїм завданням навчити підростаюче покоління цілеспрямовано та свідомо розширювати функціональні можливості організму з метою збереження здоров’я, дарованого нам природою. Систематично формую практичні навички для самостійних тренувань на опрацювання основних груп м’язів, м’язів кору, м’язів стабілізаторів, формування правильної постави, коректного положення грудної клітки, тазу, корекції та профілактики розвитку вальгусної деформації стоп та ін. Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними орієнтирами дітей, у майбутньому формують їхні життєві компетенції, такі необхідні для успішної самореалізації в житті, навчанні та праці. У своїй педагогічній діяльності намагаюсь розкрити потенціал кожного учня та навчаю не боятися поразок. Адже поразка – не катастрофа, а вказівник на ті вміння, навички та фізичні якості, які потрібно вдосконалити, аби досягнути кращого результату.
Ефективним. вважаю, є застосуванні інтегрованого підходу на уроках фізичної культури. Справедливо зазначити, що ми живемо в не зовсім «лінійному» світі, кожна секунда нашого життя перетинається з різними освітніми галузями. Під час походу в кіно, купівлі чогось у магазині тощо. Дитина ж змушена сама зрозуміти як застосовувати ті чи інші знання у різних життєвих ситуаціях. Доволі часто цей процес проходить з помилками, інтегрований підхід на уроках фізичної культури дає змогу учням вдало комбінувати отримані знання для вдосконалення техніки виконання фізичних вправ, покращення координації рухів, розвитку навичок співпраці та командної роботи. Домінуючим методом у діяльності є «гіпотеза», завдяки якій пізнаються предмети і явища навколишнього світу, та чи інша рухова активність. Під гіпотезою необхідно розуміти й саме припущення, котре пояснює дію в певному виді спорту, і спосіб мислення в цілому, який включає висування припущення, його розвиток і доведення. Наприклад гіпотеза: «Чи можна потрапити з кутового в дев’ятку?» Формую диференційовані завдання, надаю учням можливість обрати завдання самостійно й виконати його від базових рухів до реалізації усього завдання рухової активності, проаналізувати існуючі та створити власні комплекси вправ, рухливі ігри тощо. Також діти створюють спортивні пам’ятки, презентації та відеоролики на тему «Мій улюблений вид спорту», «Рух – це життя»; буклети та карти з планами тренувань; ведуть контроль рухової активності за кожну добу протягом тижня й аналізують: що посприяло збільшенню активності в ті чи інші дні; обраховують масу траєкторію польоту м’яча від різних способів удару по м’ячу і який спосіб використати, щоб влучити в певну зону воріт; організовують у родинах ранкові руханки, вихідні з іграми на свіжому повітрі тощо. Особливу увагу акцентую на проведенні пленерних уроків та активного відпочинку на свіжому повітрі. Очікувані результати уроку досягаю, використовуючи квест-технології, коли об’єдную декілька завдань практичного і теоретичного спрямування у гру з послідовним виконанням інтелектуальних і практичних завдань; інтегровані завдання, коли поєдную практичні навички і теоретичні завдання з фізичної культури із близькими за змістом темами фізичних, природничих, математичних дисциплін; ігри, естафети. Дітям вчитись займатись спортом стає посправжньому цікаво.
Завдяки інтегрованому підходу учні невимушено засвоюють навчальний модуль. До того ж вони виступають «тренерами», навчаються самостійно знаходити інформацію, критично її оцінювати, практикують основи самоосвіти, впроваджують самостійні тренування, організовують товариські змагання в позашкільний час. Таким чином, інтегрований підхід на уроках фізичної культури має не тільки навчальне значення, а й зумовлює утвердження нового, більш високого способу педагогічної організації уроку, що відповідає зростаючим вимогам часу і основним завданням НУШ. Моє основне завдання на уроці не навчити дітей чи оцінювати їхні фізичні якості, а стимулювати активність і прагнення учнів, аби кожен день їхнього життя був насичений активною руховою діяльністю, позитивними емоціями, креативним мисленням і в довготривалій перспективі здоров’ям. Коли учні вважають якесь завдання надскладним і бояться його виконувати, експериментую з формами роботи, практикую індивідуальні мотивуючі бесіди, так, учні відкриваються, починають вірити себе, свої можливості та починають виконувати завдання рухової активності або завдання де потрібно фантазувати, аналізувати, критично, когнітивно мислити, проявляти ініціативу, судити та приймати рішення. Такі прийоми розвивають у дітей увагу, уяву, пам’ять, фізичні якості та навики рухової діяльності.
Бути вчителем не просто, але вогник в очах дітей, бажання рухатись, навчатись, перемагати, відкривати можливості свого організму,вивчати нові вправи, пробудження інтересу усе це варте того, щоб учитель став новатором, організатором, ентузіастом, наставником. Сучасна дитина готова чути дорослого лише після того, як між ними буде вибудувана система відносин, що базується на довірі та розумінні, і ця потреба домінує над потребою в набутті знань. І саме від мене, як вчителя, залежить, чи з’явиться в учня бажання опанувати нові вміння і навики.
Кожен день у школі – неповторний, його неможливо до кінця передбачити й спланувати. Я навчаюсь бачити світ очима дитини, не "працювати з учнями", а жити з ними, грати, співпрацювати, перемагати, бути партнерами, долати перепони, досягати вершин.